Насамперед пропонуємо інтерв’ю з філософом, яке 2008 року взяв Ґрент Кеплен. У ньому Жірар пояснює свої зв’язки з католицизмом. Він звертає увагу також на те, що парадокс козла відпущення може мати велике значення для християнської апологетики: «Погляд на християнство недостатньо парадоксальний. Гадаю, якщо уважно читати К’єркегора, він виявиться не дуже далеким від деяких речей, які теорія козла відпущення може сформулювати раціональніше. Тож ця теорія може стати тим ще не відкритим інструментом апологетики».

Євген Гальона показує, що ідея співчуття – або, використовуючи термінологію Жірара, «піклування про жертв» – виникає лише з християнтсвом. «Латинське слово “compassio” з’являється тільки у християнських текстах, від Тертуліана й Лактанція. Доти в латині такого поняття не було (“com-passio” – “співчуття”)». Проте це не суто християнський підхід: він виростає зі Старого Завіту, який знав два типи теодицеї. Перша – це теодицея катастрофи, яка вказує, що ви страждаєте за свої гріхи; друга – це теодицея страждання. «Якщо в теодицеї катастрофи мука – це кара за гріхи, то в теодицеї страждання – навпаки: мука – це знак благочестя й невинності».

Домініканський бібліст Петро Октаба у розмові з «Verbum» критично аналізує Жірарову концепцію, вказуючи на унікальний контекст жертви Ісуса Христа як виповнення старозавітних жертв.

Нарешті, в останньому тексті пропонуємо читачам уривок із книжки отця Володимира Кусьнежа «Світ Біблії. Подорож батьківщиною Ісуса Христа», яка вийшла у видавництві «Кайрос». У цьому фрагменті йдеться про історичні й культові підґрунтя ідеї жертви у Старому Завіті.