За 26 років львівський Форум видавців став найбільшим книжковим ярмарком України, але не тільки ним. Він перетворився на своєрідний ритуал, коли все місто стає суцільною подією, коли люди беруть відпустку спеціально, щоб піти на Форум, коли у великому місті практично неможливо бути інкогніто, адже учасника «таврують» браслетом-перепусткою, який треба носити до кінця ярмарку, тому всі бачать його роль у дійстві. І все це, щоб могли зустрітися вони – видавець і читач.
Форум видавців, а з 2018 року BookForum, був задуманий як місце професійної зустрічі людей, пов’язаних із книговиданням. У програмі першого Форуму було 25 заходів і книжковий ярмарок. Згодом виникла громадська організація «Форум видавців», яка досі лишається головним організатором події. За чверть століття масштаби книжкового ярмарку зросли: з’явилася премія «Найкраща книга Форуму видавців», було започатковано літературний фестиваль і виокремлено дитячий Форум, розпочалася міжнародна співпраця. Ярмарок відбувається у Львівському палаці мистецтв, на подвір’ї палацу Потоцьких і на площі Свободи, а заходи – в 40 міських локаціях. Зараз це один із головних культурних фестивалів України й літературна візитівка Львова. Цьогорічний, 26-й Форум, програма якого розрослася до 700 подій, вкладених у шість днів, зібрав 1000 учасників і близько 25 000 відвідувачів.
Видавництво «Кайрос» цього року долучилося до книжкового ярмарку вп’яте, і це вже достатньо довго, щоб підбити деякі підсумки. Перша поїздка на Форум видавців 2014 року не стала простим досвідом. Це був економічно нестабільний рік, і хоча ми самі не мали з чим порівнювати, та багато видавців казало про спад продажів. Невеличкому видавництву штибу «Кайросу», у якому виходить близько п’яти книжок на рік, та ще й на доволі нішеві теми, окупити вартість участі у книжковому ярмарку непросто. Проте нам це вдалось і 2014, і наступних років. Після першого «Форуму» було однозначне бажання повернутися; цього ж року ми вже спитали себе – чому? Адже, попри безперечні переваги заходу, є ще й немало чинників, які значно ускладнюють участь. Перш за все йдеться про вартість стендів, що зростає з кожним роком, хоча якість залишається стабільно низькою. Псують враження і проблеми з організацією та процесом реєстрації, і зменшення кількості відвідувачів останніми роками.
Тож чому ми повертаємося? По-перше, сама ідея Форуму як місця професійного спілкування видавців і зустрічі з читачем цілковито себе виправдовує. Мало де ще видавець може на живо зустрітися зі споживачем, особисто запропонувати продукт, вислухати пропозиції. Це справді безцінний досвід і можливість краще дослідити ринок. А що на стендах доволі часто присутні директори й головні редактори видавництв, для відвідувачів це теж шанс отримати книжку з перших рук. На стенді «Кайросу», наприклад, усі дні працюють тільки редактори й директор видавництва. І якщо покупцеві про книжку розповідає людина, безпосередньо дотична до її створення, ефект зовсім інший, ніж коли це робить продавець книгарні. Мова, звісно, не про сам продаж, а про переконання, що твій продукт може бути справді корисним. Редакція, зі свого боку, завжди отримує від читачів багато ідей щодо майбутніх проєктів, а це теж дуже цінно.
«Кайрос» видає переважно християнську літературу, і це визначає нашу аудиторію. І хоча філософська серія трохи розширює коло читачів, воно все одно значно менше, ніж у видавництв, які працюють із художньою літературою. У цьому теж є шарм, адже ми щороку зустрічаємо вже знайомі обличчя. Люди повертаються, і це мотивує. З іншого боку, пропонувати книжку, скажімо, з теології Томи Аквінського пересічному читачеві без спеціальної освіти так само непросто, як і кандидатові філософських наук, який може прийти по Тому Аквінського, – книжку про католицьких святих. Хтось вважатиме, що текст для нього занадто складний, хтось, навпаки, що занадто примітивний. Утім, особиста зустріч здатна зламати такі стереотипи, і це друга причина, чому ми хочемо повертатися.
Спілкування з іншими видавцями – теж не останній фактор. Сусіди часто охоче діляться досвідом, обмінюються книжками, обговорюють проблеми. Урешті-решт, у нас є спільне зацікавлення – популяризація читання. «Кайросу» усі п’ять років щастило із сусідами. Наприклад, цьогоріч навпроти нас був стенд ісламського культурного центру, який бив усі рекорди добросусідства. Не тільки тому, що всіх пригощали кавою й лукумом, а й тому, що надихали своєю працею, красивим оформленням стенду, відданістю своїй справі. А за натхненням варто повертатися.
Нарешті, для нас, римо-католицького видавництва, важливо просто бути на такому заході. «Кайрос» – домініканське видавництво, яке багато в чому розділяє місію ордену, зокрема шукати істину й ділитися знаннями. Участь у книжкових ярмарках для християнського видавництва – це нагода вийти у світ і показати відкритість для діалогу. Адже ми точно знаємо, що тут у нас є щось спільне – любов до книжок.