«Золота легенда» розповідає, що після Ісусового вознесіння Марта, Марія і Лазар охрестилися. Язичники з тієї місцевості посадили їх та інших християн на плоти й виштовхали в море, не давши ні весел, ні вітрил, ні їжі; але Бог безпечно доправив своїх вірних до порту в Марселі. Звідти Марта вирушила в мандрівку землями, що сьогодні належать Франції, і невдовзі натрапила на місцину, мешканців якої тримав у страху лютий змій на ім’я Тараск: більший за бика, довший за коня, із зубами, неначе роги, і наростами, сходими на щити, з кожного боку тулуба. Цей звір ховався в річці, топив усі човни, які намагалися нею пропливти, і пожирав подорожніх.

Люди попросили Марту про допомогу, і жінка погодилася. Усе-таки вона була хорошою, дбайливою господинею, тож добре розуміла, як важливо підтримувати лад, а свавільний дракон аж ніяк не сприяв упорядкованому життю. Марта знайшла лігво змія, який саме був зайнятий пожиранням своєї останньої жертви, покропила монстра свяченою водою, зробила над ним знак хреста — і дракон став сумирний, як теля. Свята вивела звіра на відкритий простір, де люди його й убили.

Небезпека минула, але на пам’ять про чудо ту місцевість назвали Тарасконом. Навіть нині на гербі цього невеличкого французького містечка зображений змій, із чийого рота стирчать ноги.