Олег Коцарев придивляється до того, як змінювалися уявлення української культури про сімейну близькість і про кризи, притаманні родинним стосункам.
Джон Хрісавгіс розповідає про близькість до природи, від якої нікому з людей насправді не вдається втекти і яка накладає всіх нас відповідальність за сотворений світ.
Ольга Герасименко показує, що близьким стосункам зі святими не шкодять ні повсякденні клопоти, ні вкрай приземлені турботи, якими так часто буває забита голова.
Анастасія Рябчук пише про духовний супровід, із якого здатні вирости не лише довірливі міжлюдські стосунки, а й ближчі, проникливіші взаємини з Богом.
