fbpx
Verbum
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
No Result
View All Result
Verbum
No Result
View All Result
Home № 29: Екотеологія
Home № 29: Екотеологія

Сенс піклування про сотворений світ

by Джон Хрісавгіс
1 Травня 2019
in № 29: Екотеологія, Історії чотирнадцяті: Про близькість
Share on FacebookShare on Twitter

Фото: Recom Farmhouse, Christian Schmidt

Писання й Отці Церкви

Розмірковуючи про опіку над сотворінням, ми часто обмежуємося аспектами, пов’язаними з фінансовою підтримкою. Вельми поширений переклад грецького терміну «ойкономія» як «опікування» чи «економія» теж не дуже допомагає, бо призводить і до лінгвістичної, і до концептуальної редукції цього значущого слова, узятого з Писання. Унаслідок цього ми звужуємо сферу застосування біблійного віровчення в питаннях свого місця та ролі у світі й нехтуємо глибиною церковної традиції – та ще й тоді, коли ці питання виявляються важливішими й вирішальнішими, ніж будь-коли раніше.

Якщо ми поглянемо на Отців Церкви, то побачимо, що вони надають найбільшої ваги саме ойкономії (опікуванню чи економії), сприймаючи її як ширшу, усеохопну концепцію одкровення і спасіння, ототожнену з Божим баченням і Його бажанням спасти світ. Для великих учителів-богословів і майстрів духовного життя тут насправді йдеться, по-перше, про наше спасіння через усеосяжну любов Бога до людства, а по-друге, про універсальне співчуття Творця до творіння. На превеликий жаль, у якийсь момент ми звели сенс піклування про сотворений світ до суто грошового виміру, який насамперед виявляється у фінансових пожертвах благодійним організаціям. Імовірно, це результат однобічного тлумачення Писання й зашкарублих поглядів сучасного суспільства.

Усе це, безумовно, не лише впливає на розуміння морального обов’язку, який ми, люди, маємо одне щодо одного, а й неминуче спотворює світогляд, що формує нашу моральну відповідальність за сотворений світ. Обмежуючи увагу божественними заповідями, зверненими суто на співчуття до людини, ми незмінно вилучаємо з Писання виразний наказ опікуватися творінням. А проте ці два виміри християнського життя нерозривно пов’язані. Без екологічної чутливості не можна досягти поступу в моральному законі щодо людини. Те, як ми ставимося до Божого творіння в природі, по суті, віддзеркалює нашу повагу до осіб, сотворених «за образом і подобою Божою». Природі необхідно відповідати з тою самою ніжністю, яку ми покликані звертати до людей.

Зрештою, усі наші духовні діяння вимірюються їхнім впливом на сотворений світ. А цінність усіх наших екологічних виборів, урешті-решт, визначена їхнім впливом на бідних.

Гріх зневаги; пиха панування

Тож не дивно, що Вселенський Патріарх Варфоломій вразив як богословів, так і мирян, коли проголосив недбалість і байдужість до навколишнього середовища рівнозначними гріху. Вважати гріх лише негативним впливом поведінки на інших осіб чи на спільноти, цілковито ігноруючи екологічні й космологічні наслідки учинків (або бездіяльності), – це просто хибно. Як зауважив Його Всесвятість у Санта-Барбарі 1997 року: «Призводити до вимирання видів і знищували біологічне різноманіття Божого творіння, руйнувати цілісність Землі, породжуючи кліматичні зміни, здирати з поверхні планети природні ліси та плюндрувати водно-болотні угіддя, забруднювати отруйними речовинами води, ґрунти, повітря, біологічні форми життя нашої планети – усе це для людини гріх».

Покликання й завіт плекати й піклуватися про сотворений світ – головна причина, через яку Бог поселив Адама і Єву в Едемському саду (див. Бут 2, 15). Фразу «щоб порати його і доглядати його» я волію перекладати (докладніше і буквальніше, послуговуючись грецькою Септуагінтою) як «служити йому та зберігати його». Звісно, хмизу в вогонь підкинуло ще й хибне тлумачення біблійного поняття «панування» (див. Бут 1, 28; Пс 8, 5-8) як безсоромно, егоцентричного й корисливого володіння чимось. Зрештою, «володарювання належне тільки Господу» (Пс 22, 28/29). Будь-яка форма панування над творінням означає правління в любові, мирі та справедливості Творця. Чи то через страх поганського ідолопоклонства, чи то через власний зарозумілий егоїзм ми, поза сумнівом, століттями переоцінювали унікальну роль людства. Антропоцентризм – це «первородний гріх», приваблива спокуса, якій усі так чи інакше піддаються і яка неабияк обтяжує наше майбутнє й діяльність. «Все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках […] очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла» (Рим 8, 22-23).

Що я можу зробити?

Сьогодні є численні практичні ідеї, доступні як парафіям, так і сім’ям, що прагнуть усвідомити свій екологічний вплив на планету й людей. Деякі православні парафії – і навіть більше сестринських християнських спільнот – уже зробили перші кроки або й досягли значного прогресу на цьому шляху. Шукати в них настанов і пропонувати поради іншим – це, безумовно, фундаментальна форма співіснування й сопричастя. З іншого боку, часто парафії мають змогу проконсультуватися з екологами й енергоаудиторами, чиї послуги вільно надають місцеві громади.

Парафії й парафіяни якісно змінити б ситуацію, якби стали чутливішими до того, що використовують (енергоощадні лампи, системи опалення чи охолодження), що можуть використати повторно (перероблений папір, пакети, картриджі, скляний посуд і столові прилади), що марнують (електроенергію, воду, тепло, навіть чашки й тарілки) і що роблять (спільно послуговуються автомобілями чи підтримують місцеве виробництво).

Найважливіше, однак, що ми всі здатні навчитися обходитися й жити з меншими витратами. Радикальна зміна поглядів на майбутнє й сьогодення – єдина умова для переміни бачення самих себе. Баланс світу було зруйновано. Екологічну кризу не розв’яжуть сентиментальні гасла й смайлики; здолати її можна самозреченням – виходом з егоцентризму, навчанням самоконтролю й самообмеження, здатністю сказати «ні» або «достатньо».

Як на мене, саме тут криється суть проблеми. Ми насправді не хочемо – ба більше, агресивно опираємося будь-яким закликам – жити простішим життям. Ми втратили духовність простоти й поміркованості. Постає питання: як жити так, щоб схилятися до гармонії, а не до поділу? Як щоденно визнавати, що «Господня є земля» (Пс, 23/24, 1)?

У цьому сенсі опіка над сотворінням відчиняє двері до чогось значно більшого за кишені й руки, які ми пропонуємо благодійним установам та іншим проектам, що звільняють від оподаткування. Воно відкриває наші очі й серця на належні й гармонійні взаємини між усіма Божими створіннями. Навчитися відмовлятися в дусі самоконтролю означає навчитися віддавати в дусі спільного користування. Ідеться про можливість знайти спосіб життя, що спрямує нас до вдячності та щедрості, а не до заздрощів і жадоби.

Чи я підзвітний?

Й у Старому, і в Новому Завіті є численні пов’язані з соціальними й екологічними аспектами уривки, що допомагають нам зрозуміти принципи й особливості опіки над сотворінням; у світлі ж нашого остаточного звітування в день Суду це доручення набуває ще більшої актуальності. Про це нам говорить притча Христа про вірного та кмітливого управителя в Євангелії від Луки (див. гл. 12), яка закінчується попередженням: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (в. 48). Загал навряд чи погодиться з цим віршем на політичному рівні, проте він заслуговує пильної уваги на рівні духовному: «Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить» (в. 43).

Як і слугу з притчі, Господь притягне нас до відповідальності: «Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління» (Лк 16, 2). Нас, безумовно, судитимуть за знущання над землею, довіреною нам для «збереження»; за несправедливий розподіл її ресурсів поміж людьми, яким ми покликані «служити»; за спустошення, яке принесли Божому творінню ті, хто несправедливо узурпував право керувати сотвореним і гордовито наділив себе правом маніпулювати ним; за експлуатацію бідних (зокрема бідних націй) багатими (зокрема багатими країнами).

Якщо ми, дозволивши собі стати чутливішими, відкриємося до людей і до творіння, то розпізнаємо нерозривний зв’язок своєї історії з долею всього світу. Тоді ми сприйматимемо всесвіт у його незбагненній взаємопов’язаності, неодмінно відчуватимемо дух Божий у легкому вітерці й чутимемо пульс власного життя в серцебитті тюленя.

Текст уперше опублікований у часописі «Orthodox Observer». З англійської переклала Галина Помилуйко.

Завантажити PDF
Джон Хрісавгіс

Джон Хрісавгіс

Богослов, спеціаліст із екотеології, радник Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія з екологічних питань. З 2012 року – архідиякон Вселенського Престолу. Викладав у Сіднейському, Оксфордському, Баламандському університетах і в Бостонській теологічній школі Святого Хреста. Наукові інтереси – теологічна естетика, сакральна музика, патристика й теологічна екологія. Автор книжок «Іоан Ліствичник: з Єгипетської пустелі до гори Синай» (2004) і «Світло крізь темряву: погляд на православну духовність» (2004).

Схожі статті

15 Квітня 2020
№ 75: Їжа земна і небесна
Кому молитися, стоячи біля плити?

Кому молитися, стоячи біля плити?

На жаль, цьогоріч ми були позбавлені можливості особисто долучитися до пасхальної Літургії та спожити небесний хліб Причастя. Залишилося тільки свято...

by Ольга Герасименко
15 Квітня 2020
29 Січня 2020
№ 64: Наставники
Тема номера:  Наставники

О четвертій пополудні: духовний супровід у повсякденному житті

На вступній зустрічі він поставив кілька стандартних запитань про молитву, про Біблію, про таїнства, про той образ Бога, який сформувався...

by Анастасія Рябчук
29 Січня 2020
1 Травня 2019
№ 29: Екотеологія

Життя у стилі «нуль відходів» – недосяжний ідеал чи шлях до спрощення?

У сучасному світі, де на кожному кроці чигають одноразові речі, організувати життя у стилі «нуль відходів» здається практично неможливим. Сама...

by Марта Леках
1 Травня 2019
1 Травня 2019
№ 29: Екотеологія

Як перемогти в битві з пластиком?

На Саперно-Слобідській, 25/4, у суботу зранку доволі людно: у двері, на які з закликом побороти навалу пластику вказує герой коміксу...

by Юлія Карпицька
1 Травня 2019
1 Травня 2019
№ 29: Екотеологія
Отці Церкви про цінність сотвореного світу

Отці Церкви про цінність сотвореного світу

Важливу частину сучасної соціальної думки християнських Церков, поруч із вивченням Святого Письма, літургійної спадщини й діалогу з богослов’я з філософією...

by Олег Кіндій
1 Травня 2019
1 Травня 2019
№ 29: Екотеологія

Про різні аспекти інтегральної екології

137. Між усім існує тісний взаємозв’язок, а на поточні проблеми потрібно дивитися так, аби врахувати всі аспекти глобальної кризи, тож...

by Папа Франциск
1 Травня 2019

Verbum

  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
ПІДПИСАТИСЯ

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE


No Result
View All Result
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE