fbpx
Verbum
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
No Result
View All Result
Verbum
No Result
View All Result
Home № 61: Учитися читати
Home № 61: Учитися читати

Юридичні аспекти читання знаків

by Вікторія Семенова
8 Січня 2020
in № 61: Учитися читати, Історії одинадцяті: Про знаки
Share on FacebookShare on Twitter

Кожна людська спільнота випрацювала свою систему знаків, порядок їх виявлення, фіксації, збереження й передання. Цими знаками – вербальними (словами) й невербальними (жестами, мімікою, елементами одягу, прикрасами, парфумами тощо) – вона позначає осмислення реальності. І, щоб зрозуміти особу або спільноту, потрібно ніби розгадати ребус, де кожен знак вказує на певний сенс. Відгадуючи сенси, дійти до порозуміння.

Юридичні аспекти читання знаків

Автор фото: Brando Louhivaara

Знаки можна тлумачити по-різному, залежно від системи декодування – релігійної, математичної, філософської, юридичної тощо – та її методів. Ті самі знаки, використані в різних системах – наприклад, слово «обов’язок», перстень або простягнута рука – набуватимуть нових смислових відтінків. Утім, юридичне прочитання не має заперечувати, скажімо, філософських чи літературних тлумачень знаку; навпаки, трактування тих самих знаків у відмінних контекстах провадить до повнішого й об’ємнішого розуміння того, на що вони вказують. 

Юриспруденція, як і кожна інша сфера, використовує для декодування властиві їй методи, інструменти й поняття. Найсуттєвіші з них – це категорії статусу (status) і зобов’язання (obligatio).

Статус

Знання про статус особи дозволяє робити висновки про жести, які вона може чинити, слова, які може промовляти, та їхнє значення. І навпаки, певні слова й жести здатні вказувати на статус, у якому діє дана особа. 

Наприклад, військові дії Туреччини проти курдів у Сирії – тема доволі контроверсійна. Припустімо, що генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вважає їх суперечними засадам НАТО, не схвалює або навіть засуджує. Чи мають президент Туреччини й генеральний секретар НАТО потиснути один одному руки на зібранні асамблеї? Відповісти на це питання допоможе розуміння статусу й відповідних йому знаків. Як фізична особа, приватна персона, Єнс Столтенберг може засуджувати дії президента Туреччини, а в кулуарах, не на публіку, навіть прямо сказати про це Реджепу Тайіпу Ердогану – також як фізичній особі. А от перебуваючи в статусі генерального секретаря – ні, бо в просторі зібрання асамблеї обидва є носіями офіційних і публічних статусів, які не передбачають подібних знаків: quod licet Jovi, non licet bovi. І якщо дипломатичний етикет вимагає певних жестів штибу потискання рук, від них не можна відмовитися.

Традиційно в домі головне місце при столі мав той, хто наділений статусом голови родини – pater familias. Від його знаків залежали розмова та зміна страв, початок і закінчення трапези. На королівському обіді все підпорядковане знакам, які дає той, хто в даному місці й часі є носієм статусу короля. Якщо король встає з-за столу, обід закінчують усі, байдуже, чи залишилося ще щось у їхніх тарілках.

Privatum vs publicum

Ні для кого вже не становить таємниці умовність поділу на публічне та приватне право. Фактично йдеться про діапазон реалізації зобов’язань, позначених статусом, – такі собі приватне й публічне кола. У приватному колі людина діє як приватна особа; у публічному ж стає носієм публічного статусу. Додатково на те, ситуація одного чи другого кола перед нами, вказують наслідки від дій особи: у приватному вони менші, ніж у публічному. Приватний конфлікт двох осіб, Петра і Павла, вплине тільки на них; а от у публічному колі конфлікт президента країни А Петра і президента країни Б Павла матиме наслідки для громадян обох країн чи й усієї світової спільноти. Отже, статус вказує на межі кола, а тому на характер відносин, у яких перебувають особи.

У взаєминах із приватними особами неналежними будуть знаки, властиві публічному колу, і навпаки. Простий приклад: якщо є подружжя, в якому жінка – директорка фірми, а чоловік – підлеглий їй менеджер, то вияви подружньої любові й уваги на засіданні фінансової ради будуть, м’яко кажучи, дивними. Це відчуття дивності вказує на те, що навіть не знайомі з тонкощами юридичного аналізу статусів люди природно помічають викривлення певного ладу. Удома ж ці дві особи перебувають у приватному колі й не звертаються одне до одного «пані директорко» чи «пане менеджере» (хіба, може, жартівливо), а застосовують знаки, відповідні до свого подружнього статусу. Маємо справу з тими самими особами, але різними статусами, якими вони наділені.

Взаємодія знаку та статусу

Знаки і статус пов’язані: знаки унаочнюють статус, а конкретному статусу властиві свої знаки. Перстень, одягнений на певний палець, вказує на статус особи; носити ж ті чи інші персні можуть лише люди, що перебувають у відповідному статусі. Скажімо, перстень на безіменному пальці вказує на одруженість особи. Якщо він на правій руці, то, імовірно, перед нами протестант чи римо-католик, якщо на лівій – православний, греко-католик, мусульманин. Також можна зробити припущення про країну, звідки походить особа, бо обручка на тій чи іншій руці може бути й культурним звичаєм: на правій її носять у Польщі, Німеччині, Іспанії, Греції чи Венесуелі, а на лівій – у Франції, Швеції, Ірландії, Єгипті, Бразилії, США, Канаді тощо.

Щоб з’ясувати статус одне одного, ми вдаємося до діалогу. Після цього можна говорити про характер взаємин і відповідно їх вибудовувати. Неналежною буде пропозиція побачення, якщо вставнолено, що наша співрозмовниця заміжня.

Статуси варто встановлювати ще до подання вербальних чи невербальних знаків. Наприклад, рука в римському праві була знакова там, де йшлося про відносини власності; рукою позначали прийняття речі (potestas) або особи (adoptio) під свою опіку, владу. Звичний для нас жест рукостискання, а надто те, хто його має пропонувати, і сьогодні може набувати різних сенсів. Наприклад, якщо хтось у публічному просторі перший простягне руку до особи королівського статусу або, не дай Боже, схопить її за руку, це може бути розцінене як напад на корону й мати наслідком щонайменше видворення з короліства з довічною забороною в’їзду.

Зобов’язання

Над правовою суттю зобов’язань ламало голову не одне покоління юристів, і досі ця тема не зовсім вичерпана. Статус позначає зобов’язання; зобов’язання випливають зі статусу. Разом із одним приймаємо інше. Наприклад, статус батьків – це батьківські зобов’язання (або, інакше, влада), тобто сукупність прав і обов’язків, де права – це потенційна можливість взяти на себе певні зобов’язання, а обов’язки – це частина реально взятих зобов’язань. Батьківський статус означає право виховувати дитину, обирати для неї навчальний заклад тощо, але також обов’язки: утримувати дитину, піклуватися про її фізичний і психічний розвиток і так далі. Статус, зобов’язання, права й обов’язки – це цілісний пакет, і невиконання однієї зі складових призводить до позбавлення іншої, самостійного чи примусового. Якщо батьки не утримують дитину й не дбають про неї (не виконують обов’язків), це призводить до позбавлення батьківських прав (батьківської влади).

Юридична методологія читання знаків – річ складна, але корисна, адже допомагає уникнути багатьох незручностей і конфліктів у повсякденному житті. Вона трохи схожа на завдання режисера: потрібно з безлічі елементів вибрати найсуттєвіші та згармонізувати їх в одному часопросторі так, щоб вийшло осмислене дійство, а не набір осіб, звуків і реплік на тлі недоладних декорацій. Бо ж у світі, у якому ми живемо, усе має значення. І що більший набір методів у нас є для читання знаків, то глибше можна пізнати невидимий оку сенс.

Завантажити PDF
Вікторія Семенова

Вікторія Семенова

Юристка, викладачка, інтерв'юерка. Досліджує universum і взаємозв'язки у ньому, цікавиться римським правом, теологією, філологією, метафізикою, літургікою. Викладає канонічне право в Інституті святого Томи Аквінського та польську мову в Університеті ім. М.П.Драгоманова.

Схожі статті

11 Березня 2020
№ 70: Граматика сліз

«Купіль сліз». Плач у східнохристиянській літургійній традиції

Як трактувати сльози побожній особі? Як солону рідину, що утворюється у слізних залозах, чи як психосоматичний феномен, у якому можна...

by Максим Тимо
11 Березня 2020
8 Січня 2020
№ 61: Учитися читати
На Божий образ. Ян Амос Коменський і перша дитяча ілюстрована книжка

На Божий образ. Ян Амос Коменський і перша дитяча ілюстрована книжка

За даними Британської енциклопедії, «Orbis Sensualium Pictus» Яна Амоса Коменського – це «перша дитяча ілюстрована книжка». Опубліковане 1658 року латиною й німецькою...

by Чарлз Макнамара
8 Січня 2020
8 Січня 2020
№ 61: Учитися читати
Траєкторії читання

Траєкторії читання

Як можна було подарувати комусь таке цінне двотомне видання – ілюстровану історію костюмів світу? Я змалку неймовірно любила її роздивлятися. Або...

by Богдана Матіяш
8 Січня 2020
8 Січня 2020
№ 61: Учитися читати
Бібліофагія

Бібліофагія

Зростати в лісі книжок, серед шаф і стелажів, заповнених грубими томами, вчитися жити й учитися читати одночасно, з приємним подивом...

by Костянтин Москалець
8 Січня 2020
8 Січня 2020
№ 61: Учитися читати
Тема номера:  Учитися читати

Тема номера:
Учитися читати

Зараз ми перебуваємо в процесі читання майже постійно. У широкому сенсі всі ми багато читаємо, часто навіть не усвідомлюючи цього....

by Редакція Verbum
8 Січня 2020
25 Грудня 2019
№ 59: Світ чудес

Коли чудо справжнє?

Для визначення правдивості чуда потрібен, звісно, релігійний контекст. Людина, яку створив Бог, перебуває в діалозі з Ним. Людська віра, що...

by Ігор Гнюс
25 Грудня 2019

Verbum

  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
ПІДПИСАТИСЯ

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE


No Result
View All Result
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE