Тож у цьому випуску «Вербуму» ми розмірковуємо про людські життя, смерть і воскресіння, а ще — про життя і смерть сотвореного світу довкола нас.
Випуск розпочинається зі статті отця Петра Балога OP про історію поглядів на скінченність життя — від пірамід, які нагадували про смерть навіть давньоєгипетським фараонам, і різних підходів античної філософії до сучасних тлумачень Карла Ранера й Мартіна Гайдеґґера. Ця подорож спробами зрозуміти, що ж на нас чекає після життя, підводить до важливого осяяння: «Процес смерті, який розпочався від народження людини, врешті-решт завершується, а от процес життя триває».
У наступному тексті номера отець Матеуш Годек розмірковує про життя, смерть і воскресіння в контексті того, що ми можемо вже зараз — тут, на землі — зробити, щоби перехід через смерть не означав для нас вічного осуду. Автор пропонує готуватися до смерті роздумами й молитвою, пам’ятати про посмертний суд, допомагати душам у чистилищі й не забувати, що над нами повсякчасно чувають святі заступники.
Руслан Халіков, учасник проєкту «Релігія в огні: документування воєнних злочинів Росії проти релігійних громад України», пише про сакральні споруди, пошкоджені й дощенту зруйновані за час повномасштабної війни. Міжнародне гуманітарне право забороняє атакувати храми — проте, як і в багатьох інших випадках, ворог навіть не збирається дотримуватися цих приписів. У тексті, втім, ідеться не тільки про втрати, а й про те, що можна зробити, щоб залікувати рани, зберегти пам’ять і осмислено відновити молитовні простори.
В останньому есеї випуску Ірина Пустиннікова розповідає про архітектурні пам’ятки, зі збереженням яких в Україні загалом не дуже добре: багато з них занепало ще задовго до війни. Проте є люди, яким небайдужий стан культурної спадщини, — і вони беруть на себе непросту місію відновлення й воскрешення того, що стояло мало не руїною. Це не зовсім оптимістичний текст, адже, навіть переповідаючи історії успіху, доводиться визнавати, що знайти свого захисника чи захисницю вдасться далеко не всім пам’яткам; «але поки є небайдужі люди, ми втратимо не все».
