Шлях до цього свята щороку тремкий. Навіть якщо ми не ламаємо собі голову над тим, відмову від яких поганих звичок оголосити на час Адвенту, і не намагаємося прибрати різдвяними оздобами кожен квадратний сантиметр своєї домівки й соцмереж, грудень виявляється місяцем підготовки й очікування. І дивно буває розуміти, як швидко тане передсвятковий щем після Різдва — коли настає оте «після свят», на яке ми охоче відкладаємо грудневі справи, і з побутових клопотів зникає сяйво. Тож цим випуском «Вербуму» ми хочемо нагадати, що Святвечір — це тільки початок. Дитятко нам народилося — і йтиме з нами через життєві турботи. Зірка засяяла в небі — й освітлюватиме наші стежки. Колядки невдовзі стихнуть, але їхні побажання добра й утіхи залишаться з нами — щонайменше до наступного Різдва.
У першому тексті випуску отець Петро Балог розповідає про історичні контексти Христового народження, звертаючи увагу насамперед на датування, і його роздуми здаються особливо важливими зараз, коли українці обох обрядів уперше за довгі десятиліття разом святкують Різдво.
Яна Кубишкіна розповідає про радянські спроби викорінити різдвяні традиції й замінити їх хоч чим. Щоправда, ініціатори цього викорінення не врахували, що Різдво — це не просто ще один вихідний із якимись там атрибутами, а свято, у якому віра народу сплетена з його ідентичністю.
Отець Хосе-Луїс Мартін Дескальсо переповідає історію свого усвідомлення, що різдвяна радість не змиває смутків і не заліковує всіх ран; навпаки, Різдво — це в певному сенсі час передчуття болю, туги, хресного шляху. До отця Дескальсо це відкриття прийшло у зв’язку з сімейними справами, до багатьох із нас — під час війни. У кожному разі, новонароджений Бог не прикриться з того, що ми в Його присутності ще гостріше відчуваємо втрати й брак рідних людей; навпаки, Він приходить для того, щоб розрадити нас.
На завершення випуску Яна Рішко пропонує список із п’яти книжок, які майстерно схоплюють різдвяний настрій і можуть нагадати про нього навіть у післясвятковий час. Зрештою, ідеї та почуття, із яких сплетена атмосфера Різдва, ніколи не стають нам менше потрібними.
