fbpx
Verbum
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
No Result
View All Result
Verbum
No Result
View All Result
Home № 57: Відтінки досвіду
Home № 57: Відтінки досвіду

Маленькими кроками по сухому морському дну

by Соломія Щур
11 Грудня 2019
in № 57: Відтінки досвіду
Share on FacebookShare on Twitter

Знаю багато історій, коли авіаквитки беруть просто тому, що інакше вже несила. Ти просто заходиш на сайт авіакомпанії, вводиш місто у поле «Звідки» й «Усюди» в поле «Куди». На щастя, творці сервісів з продажу квитків передбачили цю люд-ську начебто невизначеність, а насправді неймовірну жагу подорожі, переплетену з відчаєм і бажанням віддатися на волю випадку. Адже в такі хвилини ти все одно нічого не вирішуєш.

Фото: Соломія Щур

Навколо тебе всі можливі варіанти набувають обрисів ἔσχατος і, здається, єдине раціональне розв’язання полягає в тому, щоб утекти, доки можна втекти. Допоки напрямок із можливих «усюд» іще не вибраний, наздоганяють думки про те, як у кожну подорож ти все одно береш із собою себе, а тому тікати нікуди – ось воно, ми на межі, і що тепер? Але ні.

Найприйнятніший з доступних напрямків – північний захід Європи (адже іронічний внутрішній голос підказує запит «втекти від себе недорого з Києва»), й ось ти вже щаслива власниця авіаквитків в обидва боки: від себе і до себе, а якщо бути географічно точнішою, то до Північного моря й назад.

Напрямок зазвичай обираєш відповідно до внутрішньої потреби зрезонувати свій настрій з накволишнім середовищем. Одна справа – літній відпочинок, радість, щастя й дві кульки ванільного морозива на Середземному морі, інша – спроба відійти від краю прірви, уповільнити ритм утечі на морі Північному, яке промовляє: «Я таке самісіньке, як ти: замислене, понуре, схвильоване – і живе».

Ніде правди діти, іноді ти шукаєш відповіді на свої питання й на золотому піщаному пляжі Лігурії. Там усередині завжди є відчуття, що «з моря прийде» – і справді, щоразу на обрії з’являються великі й малі кораблі, повні риби, які вивантажують свої скарби на суботніх ранкових ярмарках. Здається, у кожному судні сидить свій святий Петро, що зустрівся з Ісусом і вдруге закинув сіті. Відчуття наповненості – ось чого сподіваєшся від зустрічі з погожим морем.

Фото: Соломія Щур

Північне море має інший характер. Воно нічого тобі не зобов’язане, і звідти нíчого чекати. Ви стоїте сам на сам і мовчки шумите, входячи в резонанс взаємних коливань.

Спочатку марно вдивляєшся в сіру далечінь, намагаючись відрізнити небо від морських хвиль, та їхні відтінки невіддільні. Тоді починаєш чекати корабля, що зачарує романтикою вітрил і додасть барв у похмурий пейзаж, але й цього не стається. Залишаєшся віч-на-віч із відчуттям, що дійшла до межі: це бурхливе море – край світу, за яким нічого немає хоча б тому, що протилежний берег важкодосяжний, а в тебе ні корабля, ні катера, ані рятувального жилета.

На пляжі вітряно, піску намело у пляжні кабінки (хто тут узагалі відпочиває?). Дерев’яні розкладні крісла з синьо-білим полотном де-не-де стоять по два чи три в ряд, занесені піском до половини ніжок. І ти – в теплій куртці з захистом від вітру, у шапці й водовідштовхувальному взутті – сідаєш на одне з них на безпечній відстані від моря, що, здається, зараз ошаліє.

Ситуація доволі комічна: людина в теплому одязі на безлюдному пляжі сидить на картатому лежаку й чогось явно чекає. Одна сіра лінія – це лінія моря, інша – лінія неба, третя, рудувата, – лінія піску. У центрі кадру – крісло й ти у сподіванні чуда.

Нічого не діється. Чомусь не приходить Мойсей і не дає морю знаку розступитися, щоб досягти іншого берега. А за спиною поволі виростає фараон знецінення, самотності, покинутості й відчаю. І навіть не зануришся, щоб (знову) втекти від цього пронизливого смутку, що злущиться з тебе, мов непотрібний шар гріха, під яким приховане твоє єство, створене радіти й бути вдячним.

Фото: Соломія Щур

Бог на третій день зібрав воду та проявив суходіл, назвавши своє творіння добрим; та де зачерпнути цього добра? Тобі нічого віддати, можеш пожертвувати лише свій час – але що таке час порівняно з вічністю? Хіба ця нікчемна жертва може хоч на йоту наблизити до Його спокою? Фараон підходить ближче, море не припиняє шуміти, а всередині утворюється пустка.

Вдивляючись у далечінь із пляжів теплих морів, ти живеш надією й надихаєшся, але зараз усе інакше. Тут – на холодному, сірому, Північному морі – ти просто віддаєш. Здається, усередині не залишилося нічого, чим можна поділитися. Хаотично озираєшся, щоб зрозуміти, що коїться навколо, і розумієш: надходить негода, усі розійшлися по затишних домівках. А ви, самотні авантюристи, саме зібралися на вечірку на морському березі – ти, твої думки, море, простір і Бог.

Настає тиша, як завжди перед бурею. Хвилі завмирають, стихає вітер, лише голоси чайок пронизують повітря в передчутті зливи. Здається, море нарешті затихло й хоче послухати тебе. Маєш кілька хвилин.

Тобі сказати насправді нíчого, та й навряд чи слова будуть зрозумілі морю. Але в цій раптовій тиші починаєш чути, як у серці відбиваються хвилі. Море все зрозуміло й зі вдячністю взяло твою пустку, зануривши її у свої безодні. Тепер воно шумить, немовби не помічає тебе.

І – парадоксально – у тобі починає проростати його внутрішня сила чи то стійкість, зміцнена відчуттям присутності. Воно, яке стало Божими руками, поруч. Ти знайшла його, і твою порожнечу заповнило морське безмежжя.

Завантажити PDF
Соломія Щур

Соломія Щур

Народилася 1989 року у Львові, живе в Києві. Авторка блогу «1001 ідея бюджетних подорожей Європою», побувала у близько 20 країн. Самостійно подорожує Україною та Європою з 2003 року.

Схожі статті

11 Грудня 2019
№ 57: Відтінки досвіду

Уніфікована множинність. Якими кольорами говорить літургійна традиція?

Нерозривний зв'язок сенсорних чуттів та умоглядного споглядання Бога означив ще св. Августин. У своєму трактаті «De Trinitate» латинський Отець Церкви,...

by Галина Помилуйко
11 Грудня 2019
11 Грудня 2019
№ 57: Відтінки досвіду
Естетика кольору в коміксах

Естетика кольору в коміксах

Часто кажуть, що колорист – найбільш механічна робота в індустрії після контуриста. Насправді ж робота колориста неоціненна. Він може або підняти...

by Максим Карповець
11 Грудня 2019
11 Грудня 2019
№ 57: Відтінки досвіду

Фрагменти реальності. Мок’юментарі й документальні прийоми

В основі терміна «мок’юментарі» лежить англійське «mock» – «підробляти», «знущатися»; і це влучно характеризує жанр. Зараз розрізняють мок’юментарі (пародійно-сатиричні фільми) й...

by Юлія Карпицька
11 Грудня 2019
11 Грудня 2019
№ 57: Відтінки досвіду

Кольори і культура:
розмова з Ксенією Сокульською

– Нам здається, що це цілковито природно – асоціювати білий із чистотою, червоний із любов’ю, а чорний із журбою. Та...

by Варвара Холодна
11 Грудня 2019
11 Грудня 2019
№ 57: Відтінки досвіду
Тема номера: Відтінки досвіду

Тема номера:
Відтінки досвіду

Якщо ближче придивитися до барв, можна побачити цілі культурні пласти, що наросли довкола них за тисячоліття людської цивілізації. І в...

by Редакція Verbum
11 Грудня 2019

Verbum

  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
ПІДПИСАТИСЯ

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE


No Result
View All Result
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE