Богдана Матіяш пише про чекання, яке «завжди має сенс, навіть якщо нам здається навпаки чи якщо ми цього сенсу не розуміємо».
Кшиштоф Ґживоч придивляється до людського буття, яке, попри свою крихкість, незламне, коли сповнене надії й Божої любові.
Отець Петро Балог OP говорить про остаточну мету, до якої спрямовані наші надії, – вічне життя, що охоплює як душу, так і тіло.
Надійка Гербіш нагадує, що варто говорити про свої надії з Богом: адже, якби ми «сором’язливо мовчали Йому про все, що Він і так знає, то жодна молитва ніколи б не злетіла нам із вуст».
