Минуло вже 26 років від публікації Катехизму Католицької Церкви. Про історію катехизмів пише Олексій Браславець. Особисто для нього вона розпочалася 1987 року – тоді з рук київського священика Яна Крапана він отримав свій перший катехизм, самвидавно надрукований на цигарковому папері. Проте велика історія катехизму як тексту, що містить основні істини віри, сягає часів Тридентського собору й навіть глибше: уже від початків християнства Церква по-різному намагалась узагальнити досвід передання віри.
Катехизм – це книжка, яку непросто читати. Про те, як братися за нього, щоб не знеохотитися після перших сторінок, говорить у розмові з «Verbum» отець Павел Клімчак OP, ректор краківської Філософсько-теологічної колегії Ордену Проповідників. Як досвідчений викладач догматики, він показує, чому такі книжки досі актуальні.
Отець Войчех Сурувка OP показує зв’язок, який єднає Катехизм Католицької Церкви зі спадком ІІ Ватиканського собору. Утілення в життя соборних постанов означало, що потрібно не тільки звернутися до проблеми їхньої рецепції, а й створити новий інструмент для передання віри. Якщо християнство хоче вийти поза європейське культурне коло та звершити «стрибок» до світової Церкви, йому потрібне нове знаряддя для євангелізації й катехизації. Цим знаряддям якраз і став Катехизм, який показує, що катехизація – це не просто урок релігії, а процес увіходження у взаємини з Ісусом Христом.
Нарешті, Ірина Максименко з перспективи багатого досвіду роботи в Навчально-катехизаційному центрі при Інституті святого Томи Аквінського в Києві ділиться роздумами про те, чим сьогодні може бути катехизація. Відповідь на запитання про те, навіщо катехизувати, можна знайти, придивившись до педагогіки віри. Виховання особистості у вірі – це й формація, і свідчення Слова, і навчальний процес, і творчий обмін. Так підходячи до справи, ми помічаємо, що справжня християнська катехизація сприяє розвитку як того, для кого вона, так і того, хто її проводить.
