Отець Войчех Сурувка OP пише про різьблення, для якого найважливіше – вміти дивитися, і про різьбяра Антонія Жонсу, у чиїх творах погляд на людину поєднаний із роздумами про Бога.
Отець Томаш Білка OP ділиться роздумами про те, як віра спроможна наповнити мистецтво сенсом, і розповідає про мурали, у яких домініканська духовність виходить назустріч місту.
Павло Карашкевич описує осяйне вітражне мистецтво, зосереджуючись насамперед на технології виготовлення вітражів, але згадуючи також про їхній філософський вимір.
Борис Філоненко розмірковує про питання, пов’язані з віртуальним мистецтвом: його статус серед інших мистецьких видів, нові можливості, які воно пропонує, складність зберігання й відтворення, а зрештою – вплив віртуальності на те, як ми сприймаємо мистецтво загалом.
