Я завжди любила розглядати ікони, на яких Ісус і Йоан Хреститель зображені малюками, і вгадувати, хто з них хто. На перший погляд, розрізнити їх не так і легко, але — як зазвичай з іконами — усе-таки можна помітити певні закономірності: Йоан часто тримає в руках ягня (алюзія до його слів «Ось Агнець Божий!»), а Ісус — хрест або блакитну кулю, що символізує наш світ. Ісус зазвичай зображений вище, а Йоан — трохи нижче, навколішки, повернутий обличчям до Христа, вказуючи на нього пальцем.
Саме за вказівним пальцем ми розпізнаємо Йоана Хрестителя не лише на іконах, де двох малюків із золотими кучерями інакше було б неможливо розрізнити, а й на зображеннях Йоана як пророка в пустелі, де є й інші розпізнавальні знаки: одяг із верблюжої шкури, босі запилені ноги, скуйовджене волосся, драматичний пустельний пейзаж… Чи ми дивимося на милого малючка, чи на шаленого пророка в пустелі, вказівний палець нагадує про роль Йоана відносно Ісуса.
Ранній Церкві було нелегко з цим розмежуванням ролей і ієрархій, як видно, зокрема, і з розповіді про зачаття й народження Йоана та Ісуса в Євангелії від Луки. Історія, яку ми почули сьогодні, розказана з такими зворушливими деталями, із такою шаною й усвідомленням Божої участі, що її напевно писав хтось, хто цінував Йоана Хрестителя. Та водночас можна помітити, що Лука наче протиставляє Йоанові зачаття й народження Ісусовим, щоб відвести Йоану безпечне «нижче» місце предтечі, старшого брата, який лише «готує шлях» і вказує на Христа.
Різдво Йоана Хрестителя — одне з найраніших і найважливіших християнських свят: його відзначають уже з четвертого століття. Йоан — єдиний святий, чий день народження святкує Церква, адже зазвичай святих поминають у день їхньої смерті, чи пак «народження для неба»; лише Ісус і Марія мають також і свої дні народження в літургійному календарі.
Йоан відіграє ключову роль у нашому християнському наративі, тож просто прибрати його звідти неможливо. Він — один із головних героїв Адвенту, голос у пустелі, що готує шлях для Господа. Про нього згадує архангел Гавриїл на Благовіщення, наголошуючи, що для Бога немає нічого неможливого. Коли Марія відвідує Єлизавету, Йоан підстрибує з радості в лоні матері, стаючи першим, хто відчув і засвідчив таємницю втілення. Про Йоана згадуємо на Преображення, проводячи паралелі між ним і пророком Іллею: Хреститель постає ключовою есхатологічною постаттю, що поєднує світи Старого й Нового Завітів. Він також першим засвідчує таємницю Трійці в момент хрещення Ісуса й допомагає нам осягнути таємницю Євхаристії, коли вигукує: «Ось Агнець Божий, що бере гріхи світу!» Вказівний палець — це жест визнання того, хто гряде і хто вже перебуває тут в особі Ісуса.
У православній традиції є навіть окреме свято перенесення правої руки Йоана Хрестителя з Антіохії до Константинополя. Рука, яка хрестила Ісуса, і палець, який вказує на нього як на Агнця, — це такий потужний візуальний знак місії Йоана, що ми ризикуємо взагалі звести його до цього одного вказівного пальця. Рання Церква і справді мала таку спокусу, враховуючи, яким впливовим Йоан був сам собою як пророк, що закликами до покаяння та хрещення збирав натовпи й підважував політичний устрій. Йосип Флавій навіть інтерпретував військову поразку Ірода Антипи як помсту з небес за вбивство Йоана. Християнам також складно було пояснити той факт, що Йоан хрестив Ісуса — а отже, начебто перебував «вище». Церкві треба було якось «приручити» Йоана, а що може дати краще відчуття контролю над наративом, аніж палець, який точно знає, на що вказує. «Йоан великий, але Ісус величніший!» — проблему розв’язано.
Тим часом Євангеліє, яке ми читаємо сьогодні, запрошує нас поглянути з іншого ракурсу: замість «приручати» пророка, ми дивимося на немовля з певністю, що рука Господня на ньому, і з запитанням, яке підсумовує всю надію та весь страх нового життя: «Ким буде це дитя?» Усім нам, хто колись бачив і тримав новонароджених, знайоме це питання. Я ставлю його щоразу, коли дивлюся на свою доньку: «Ким буде це дитя?» Правду кажучи, ми не знаємо.
Ось, наприклад, Йоан — це немовля, яке сьогодні принесли на обряд обрізання, — через тридцять років опиниться у в’язниці. Господня рука, може, і справді на ньому, але він уже не буде такий певний цього. Він пошле учнів, щоб ті спитали в Ісуса: «Чи ти Месія, чи нам чекати когось іншого?» Він жахатиметься від думки, що, можливо, Боже царство, яке він проповідував і якого всі так прагнуть, справді проривається в наш світ тут і зараз — але не так, як він очікував. Можливо, він весь цей час вказував пальцем у протилежний бік?
Велич Йоана — у цих сумнівах пророка, несправедливо засудженого, ув’язненого і зрештою страченого. Його велич — це велич немовляти, чиє майбутнє невідоме, але відомо, що слова «Господь відвідав і визволив свій народ» описують щось, що вже звершилося, бо точно станеться. Його велич — у хрещенні Ісуса й покірному відході вбік, щоб Ісус зростав, а Йоан малів. У цьому відреченні Йоан найвиразніше подібний до Ісуса, і тут схована велика іронія: чим більше ми наголошуємо на тому, що Іван «нижчий» і «покірніший», тим більше він схожий на Ісуса!
Після зустрічі з учнями Хрестителя Ісус підсумовує: «Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у царстві Божім — більший від нього». Велич Йоана в тому, аби підготувати людство до Божого царства, щоб, коли це царство прийде, ми стали вищими за нього.
Йоан Хреститель не мав привілею засвідчити смерть і воскресіння Ісуса Христа, і в цьому сенсі він таки лишається вказівним пальцем до царства, що гряде. А ми стаємо більшими за Йоана, спадкоємцями Божого царства, беручи участь у Божестві Христа, котрий прийняв нашу людську природу і став немовлям, чиє майбутнє невідоме. Різдво Йоана Хрестителя дійсно вказує на Ісуса. Адже коли Господь приходить, щоб нас визволити, він справді схожий на нас! Рівно через пів року Марія триматиме в руках новонародженого Сина й запитуватиме разом із Йосипом і пастушками «Ким буде це дитя?»
Тож справа не в тому, наскільки великий Йоан (а він великий!), а в тому, що Бог стає найменшим, найслабшим і найвразливішим із нас. Образ величі — це немовля, таке схоже на Йоана і таке схоже на Ісуса.
