Коли Маргариті було майже 15 років, її побачив місцевий володар на ім’я Олібрій — і одразу ж закохався. На його залицяння дівчина відповіла, що не може стати нічиєю дружиною, бо належить Христові, і ні обіцянки щедрих дарів, ні погрози не переконали її відступитися від віри. Тоді Олібрій наказав ув’язнити Маргариту й піддати тортурам.
Дівчину кинули в темницю, куди до неї прийшли не просто кати, а сам сатана у вигляді велетенського дракона. Змій проковтнув Маргариту, але вона осінила себе знаком хреста, і від цього жесту черево нечистого звіра луснуло, випускаючи неушкоджену святу.
І хоча Яків Ворагінський у «Золотій легенді» стримано зауважує, що історія про дракона — апокрифічна й не достойна серйозної уваги, читачі та слухачі століттями черпали з неї натхнення. Бо це важливо: знати, що зі злом, яке фізично обступає тебе з усіх боків і намагається пожерти, можна боротися — і подолати його.
