Проте відмова від галасу, паніки й агресивних опіній не означає відмови від комунікації взагалі. Люди – це істоти, у яких від початку закладена жага до спілкування та взаємодії з іншими. Тож у цьому випуску «Вербуму» ми хочемо поговорити про силу слів, здатних єднати, і про діалогічні взаємини – з людьми і Богом – у яких оприявнюється солідарність.
Папа Франциск у посланні до Дня суспільних комунікацій говорить про розповідання історій, «які можуть із ніжністю дивитися на світ і події; які промовляють про те, що ми й наше буття – це складові живого мережива, сплетеного з ниток, якими пов’язане все людство». 24 січня, на спомин святого Франциска Сальського, коли був оприлюднений цей текст, про карантин і не йшлося, але відтоді папині слова не втратили важливості. Сьогодні ми страшенно потребуємо добрих історій, що навчать бути солідарнішими й відчувати зв’язок зі світом.
Послання розпочинається з роздумів про виплітання історій, немов одежі, у якій ми постаємо перед світом. Олена Кулигіна показує, як дбайливо потрібно підходити до цього, особливо в часи кризи, особливо в умовах, коли люди з недовірою ставляться до соціальних інститутів. Світ знає про нас те, що міститься в розповідях про нас, і коли трапляється проблема, із ним необхідно говорити. Не отримавши наших відповідей, він знайде їх деінде: у плітках, не обов’язково поінформованих публікаціях, не найкраще обґрунтованих припущеннях. А це тільки поглибить кризу.
Єпископ Микола Лучок пояснює, чому шлях до спілкування з Богом і слухання Його історії – яку в папиному посланні названо Історією історій – може виявитися непростим, і дає кілька порад щодо того, як подолати перешкоди, щоб досягти теплого й затишного духовного дому. Утім, його молитовні поради можуть знадобитися й тим, хто в умовах карантину шукає способів просто структурувати повсякденне життя.
Нарешті, папа Франциск говорить про те, що біблійна історія, повсякчасно актуалізуючись, оновлює й нас. Усе-таки сенс хороших розповідей «не в саморекламі, а в тому, щоб нагадати, хто ми в очах Бога», у вмінні «залишати простір для відкуплення й розпізнавати у вирі зла динамізм добра, щоб випустити його на світ». Анастасія Рябчук пише про труднощі, які можуть виникнути з цим принципом у ситуації тривоги й невизначеності, і пропонує вчитися з Євангелія перекладати історії, зокрема й біблійні, у дієву любов.
