Тому новий номер «Вербуму» розпочинається з тексту Олексія Браславця, який упорядковує термінологічний хаос, що панує довкола сім’ї і спільноти. Слово «спільнота» – не синонім до інших термінів, якими позначають кількість осіб, більшу за одиницю. «Це особливий тип єдності, для якого характерні властиві тільки йому риси. Кожна спільнота складається з кількох осіб, але не кожна група людей може становити спільноту».
У розмові з отцем Петром Октабою OP ми замислюємося про біблійний вимір сім’ї. Ідеться не тільки про те, що Біблія говорить про сім’ю, а й про те, що саме сім’ї насамперед покликані передавати віру з покоління в покоління. Передання віри й інтерпретація Святого Письма відбуваються саме в контексті Церкви як родини, сім’ї сімей. Без такого спілкування біблійний текст залишається лише словами на папері, одним із безлічі літературних творів.
Отця Романа Лабу OSPPE, безпосередньо залученого в душпастирство родин в Україні, ми запитуємо про виклики, що сьогодні стоять перед сім’ями, та про загрози, з якими вони стикаються в повсякденні. Отець Роман передусім вказує на небезпеку браку зрілої віри, без якої людині легко втратити орієнтири, і згадує про різноманітні пастки сучасної культури.
Ірина Максименко знайомить із діяльністю сімейних консультантів, яких готує Навчально-катехитичний центр «Дерево життя» в Києві. Вона нагадує, що «консультант покликаний у кожному випадку йти в напрямку, що підтримає вибір святості людського буття, коли це тільки можливо – єдності подружжя, завжди – блага сімейної спільноти». Це служіння Церкві, схоже до катехитичного. А щоби підготуватися до нього, особа має отримати особисту, теологічну та професійну формацію.
На завершення номера пропонуємо текст Олега Коцарева про те, як упродовж останніх століть говорила про родину українська література. Художні тексти – не тільки дзеркало, у якому відбиваються реальні проблеми, а й простір для формування ідей про те, якою саме має бути сім’я.
