15-й епізод 5-го сезону «Доктора Хауса» починається з того, що отець Даниїл, католицький священник, після робочого дня в центрі для вбогих повертається до келії й намагається відпочити, сумно запалюючи цигарку. Видно, що він носить у собі якийсь біль і самотність. У двері стукають – мабуть, усоте за день. Отець, перемагаючи втому, іде відчинити, але за дверима бачить не підопічного, а Ісуса Христа в терновому вінку і з кривавими ранами на тілі. Вважаючи це галюцинацією, він приходить до шпиталю, де керівник діагностичного відділу Ґреґорі Хаус шукає цікавих пацієнтів із невизначеними хворобами. Доктор Хаус до релігії налаштований скептично, але має велике прагнення докопатися до істини, тож готовий спитати себе, як у своєму агностицизмі може помилятися.
Діагностична команда Хауса встановлює, що молодого отця Даниїла щороку переводять на інше місце, а причина полягає в тому, що колись підліток звинуватив його в неналежній сексуальній поведінці. Стан здоров’я священника погіршується, імунна система відмовляє, усе вказує на СНІД, але священник не погоджується на аналізи, бо певен, що нагоди заразитися не мав. Лікарі не вірять йому й уже подумки засуджують покидька, який скривдив, мабуть, не одного підлітка. Та Хаус знаходить у пацієнті братню душу: виявляється, що священник втратив віру, тож вони обоє агностики.
Підлеглий Хауса знаходить юнака на ім’я Браян, який оскаржив отця Даниїла, і просить його здати аналіз на СНІД, але той відповідає, що вже робив це, а результатом не ділитиметься. Лікар повертається до шпиталю ні з чим, та згодом експеримент, який поставили в пошуках діагнозу, таки доводить, що священник казав правду: СНІДу в нього нема.
У переломній сцені серії Браян приходить у палату отця Даниїла. Їхні погляди зустрічаються, священник байдуже відводить очі, але юнак відштовхує лікарів, які збираються вивести його в коридор, і стає навколішки біля ліжка хворого, просячи пробачення за наклеп. Сльози болю та надії змивають гріх невірства й обману. Отець Даниїл знаходить у собі сили пробачити Браянові й відновити віру в доброту Бога та в можливість людини покаятись і навернутись.
Утім, духовне зцілення не допомагає фізичному стану священника. Доктор Хаус намагається встановити діагноз й усвідомлює, що він зрозумілий, якщо з переліку симптомів викреслити галюцинації. Для Хауса це якийсь нонсенс, але в такій ситуації важко заперечувати факти. Тож він повідомляє пацієнтові, що тоді, у центрі допомоги вбогим, з ним трапилася не галюцинація, а щось справжнє. Священник у розмові з Хаусом переглядає своє життя й доходить висновку, що немає нічого випадкового, хай деколи так може здаватися. Він намагається переконати лікаря, що ланцюг випадковостей – це спосіб Бога залишатися анонімним, поштовх до ще більшого пошуку й досягнення віри в Нього. Хвороба отця призвела до змістовних пошуків у вірі й до навернення підлітка.
Тема неправдиво оскарженого католицького священника стала канвою для захопливого медичного й морального дослідження. Глядачі бачать причину зневіри та шлях, яким можна вийти з цього глухого кута, – пробачення. Не менш цікаво спостерігати за Хаусом, девізом якого є «Всі брешуть», – людиною здібною й освіченою, але змученою життям через тривання в моральному безладі. У цій серії він зустрічається з чимось несподіваним, бо виявляє, що отець Даниїл був правдомовний; а отже, брешуть таки не всі. Можливість жити чесно й праведно реальна для кожної людини.
