Отець Маріуш Возняк OP розповідає про Домініка Піра, ченця-домініканця й лауреата Нобелівської премії миру, чиє служіння було «спонтанною та героїчною спробою допомогти кожному, хто стикнувся з перешкодами, спричиненими расовою, національною та політичною нетерпимістю».

Річард Бек пише про «Білу троянду» – антинацистське угруповання, яке діяло в Німеччині в сам розпал Другої світової війни. Його члени знали, що наражаються на смертельну небезпеку, та були готові загинути, чинячи опір владі. Адже «як можна очікувати, що справедливість переможе, якщо майже ніхто не готовий пожертвувати собою заради справедливості»?

Борис Філоненко замислюється про коміксову постать, яку називає «останнім супергероєм століття». Геллбой, персонаж коміксів Майка Міньоли, – це істота, покликана знищити людство, але сповнена рішучості його, навпаки, врятувати. І коли ця постать «отримує власний голос, можливість розповісти свою історію, вслухаючись, ми відкриваємо в ній героя».

Ольга Герасименко придивляється до мовчання Пія ХІІ під час Другої світової, за яке папі часто дістається як недостатньо рішучому й відданому любові до ближнього. Та що, коли якраз мовчання й було виявом цієї любові? В умовах, коли гучні слова могли наразити людей на страждання, Пій ХІІ «обрав шлях не слів, а справ; не заяв, а наполегливої мовчазної праці в ім’я самого життя».