– Як пов’язані поняття «молодість» і «зрілість»?
– На них варто подивитися з трьох ракурсів: фізичного, психічного й духовного. З фізичного – найпростіше, бо йдеться про біологічні процеси, про дозрівання людського організму. Психічний ракурс стосується емоцій і їхнього впливу на вибори й постанови. Хоча постанови – це прояв третього, духовного виміру, де актуалізуються людське мислення та свобода, проте психічна сфера має величезний вплив на те, як і що ми вирішуємо. Молодості й загалом незрілості властиві психічна нестабільність, емоційна залежність від ситуації, яскраві реакції на те, що суто зовнішнє, і брак внутрішньої глибини, яка дає людині силу стабільності. Звісно, така молодість має й переваги, як-от відкритість до нових можливостей і змін, адаптивність гнучкість, проте вона має провадити до мети, тобто до зрілості.
Головною рисою зрілості я назвав би відповідальність за зроблені вибори, бо ж вільна людина саме так будує життя: робить вибори й несе відповідальність за них. Є вибори, які стосуються окремих ситуацій, а є такі, що зобов’язують на ціле життя, наприклад, шлюб і створення родини або чернечі довічні обітниці. Не всі мають правові наслідки, як шлюб, але також зобов’язують, нехай і по-іншому: приміром, дружба передбачає етичні зобов’язання, передусім вірність.
Головною рисою зрілості я назвав би відповідальність за зроблені вибори
Отже, для молодості, з одного боку, характерні яскраві й сильні емоції, які часто переважають над розважливістю й розсудливістю. А з іншого, молодість вразливіше сприймає світ довкола. Тимчасом зрілість – це перш за все здатність робити вибір і відповідати за нього. Можна сказати, що у зрілості вольовий компонент, поєднаний із інтелектуальним аналізом, бере верх над суто емоційним сприйняттям реальності.
– А яке місце похилого віку в цьому співвідношенні?
– Уже в давнину люди знали, що в старості повертається молодість. У старості до нас знову приходить багато що з молодого сприйняття світу, але тепер ми сприймаємо все це спокійніше, через призму життєвого досвіду, осягнень інтелекту й волі. Це може мати позитивний духовний сенс, адже й Ісус Христос говорить: «Якщо не станете, як діти…» (Мт 18, 3).
Цікаво, що з віком мені легше стає контактувати з молоддю. Зверніть увагу й на те, що стосунки молодих людей із бабусями й дідусями часто бувають кращі, ніж з батьками. Зріла старість безкорисливіша, вона більше тішиться з того доброго, що зустрічає, тоді як людина середнього віку інакше дивиться на життя, прагнучи здебільшого до нових вершин, скеровуючи погляд у майбутнє.
У кожному разі, тут важливо погодитися з кожним зі своїх станів. Людина може бути молода, насичена свіжістю й енергією, а водночас мати достатньо зрілості, щоб було зрозуміло: на неї можна покластися, вона не викине якихось колінець. Тоді, наприклад, і чотирнадцятирічного хлопчика можна залишити вдома з двома немовлятами, знаючи, що він відповідальний, і не переймаючись. А щодо іншої особи того самого віку такої певності може й не бути.
– Чому Церква обрала для анкети саме такі вікові межі? Адже багатьох людей, яким понад 29 років, також турбують ті самі питання.
– Ми вже згадали про три етапи розвитку людини: молодість, зрілість, старість. Звісно, такий поділ – це тільки спроба описати людське життя, запропонувати певну схему, і неможливо вказати, в якому віці завершується конкретний етап у кожної особи. Проте цей поділ корисний, наприклад, для держави, яка в законах встановлює вік призову до військової служби тощо. Для душпастирських цілей вибір вікового діапазону від 16 до 29 років виправданий: саме він зараз потрібен Церкві для розважань про конкретну проблему. Тим більше, що на Синоді, гадаю, будуть люди, які знають про молодь не тільки з книжок, а й із життєвого досвіду.
Церква прагне допомогти тим, хто ввійшов у біологічний вік зрілості, осягнути його також і на психологічному й духовному рівнях
Пам’ятаючи, що будь-які поділи умовні й потрібні насамперед для того, щоб на щось орієнтуватися, я все-таки пересунув би верхню вікову межу вище. Адже сьогоднішні культурні умови й кількість інформації, що нас оточує, подовжують період молодості – не фізично, а в духовному та психічному вимірах. Тобто буря неупорядкованих емоцій триває довше, а зрілість настає повільніше. З іншого боку, нижню межу, 16 років, я теж змінив би в менший бік, бо, наприклад, свята Тереза з Лізьє була зрілою особою ще до того, як їй виповнилося 16.
Із біологічним виміром простіше, складніша справа – з психологічним і духовним. Обраний в анкеті вік – це, так би мовити, «друга половина молодості», коли особа вже дозріла фізично, емоційна сфера набирається сили й виникають труднощі з дотриманням вимог духовного виміру. Мета Церкви тут – звернутися до духовної сфери й уникнути переважання емоційної складової, аби не спровадити духовність до рівня видовища. Інша важлива справа – це вміння відрізнити добре від злого в духовному вимірі. Святий Тома говорить, що гріх тим тяжчий, чим він духовніший. Навіть тілесні гріхи порівняно з духовними мають менший ступінь тяжкості. Для душпастиря це основні речі.
Іноді можна зустріти зрілих у біологічному сенсі людей, які, проте, ще «молоді», тобто незрілі, психічно й духовно. Саме цьому, здається, присвячений Синод про молодь, і тому в анкеті вказаний саме цей вік. Церква прагне допомогти тим, хто ввійшов у біологічний вік зрілості, осягнути його також і на психологічному й духовному рівнях.
– Навіщо загалом був скликаний Синод про молодь?
Папа Франциск, окреслюючи поняття «молодь», звертає увагу на важливу річ: євангелізацію в культурі. Річ у тім, щоб підходити до молодих людей через культуру, яку вони розуміють і відчувають, яка до них промовляє, щоб не уникати культурного виміру. Ідеться про духовну складову, адже можна емоційно втягнути юнака чи дівчину до якоїсь групи – і вони протягом трьох місяців ходитимуть на зустрічі й емоційно їх переживатимуть, а потім втомляться й покинуть цю групу. Папа Франциск також слушно звертає увагу на нерозумне пристосовування; бо ж справа не в тому, аби сліпо пристосовуватися до поточних культурних віянь, а в тому, щоб говорити з молодими людьми мовою, яку вони розуміють. Наприклад, молодь шукатиме інформацію не у книжці, а в інтернеті – і це не погано, просто треба навчити її правильно користуватися інтернетом.
У євангелізації треба зважати на цілу людину, до якої ми промовляємо, на її слабкості й сильні риси, а ще – на культурні умови, у яких вона формується. Тут важливо навчити людину робити вибір, тобто зокрема й відмовлятися від іншого, на що цей вибір не спрямований.
Як на мене, мета цьогорічного Синоду – зміцнити через євангелізацію тих, хто прямує до зрілості, та показати їм можливі шляхи. Є давня традиція: у спорті мають бути тренери, у духовному житті – вчителі. Допомагаючи досягти психічної зрілості, ми допомагаємо особі досягти зрілості духовної.
