Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа (Лк 1, 45).
Фрагмент, у якому Євангеліст Лука описує зустріч вагітних Марії і Єлисавети, містить тільки сім віршів, та я впевнена, що він викликає усмішку в тисяч жінок, що впізнають себе в цьому спілкуванні. Нам так природно ділитися досвідом, підбадьорювати й підтримувати одна одну, тим більше, коли йдеться про рідних. Єлисавета, яка перебуває на пізнішому терміні вагітності, вже знає, що може розраховувати на підтримку інших жінок; Марія, яка завагітніла зовсім нещодавно, сподівається на поради старшої родички, щоб знати, чого очікувати і як підготуватися. Ці дві жінки живуть далеко одна від одної, у різних місцевостях — тим більша їхня втіха від зустрічі. Навіть те, що дитина Єлисавети здригнулася в її лоні від радості, не здається чимось незвичайним — можу запевнити з власного досвіду, що немовлята й справді так дивно рухаються в тілах матерів.
Та якщо ми прочитаємо увесь перший розділ Євангелія від Луки, то побачимо, якими надзвичайними були вагітності Єлисавети та Марії. Навіть у коротенькому уривку про їхню зустріч є чимало деталей, які підкреслюють унікальність події. Наприклад, Лука двічі наголошує, що Йоан Хреститель на радощах аж стрибає в утробі Єлисавети. Спершу — описуючи зустріч: «І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом» (1, 41). Потім — цитуючи Єлисаветині слова: «Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні» (1, 44).
Захват Єлисавети також здається надмірним як для звичайної зустрічі двоюрідних сестер: вона вигукує «голосом сильним», вихваляє Марію за віру, називає її Матір’ю свого Господа, «благословенною між жінками» (див. Лк 1, 42-43). Та й сама Марія переживає неймовірну трансформацію. Ще під час Благовіщення Вона так хвилюється, що ангел мусить її заспокоїти: «Не бійся!»; Марія дивується, але відповідає: «Хай буде мені за словом твоїм». Та вже невдовзі підтримка Єлисавети дає Їй голос, щоби проспівати «Магніфікат».
Благовіщення — це ще одна нагода замислитися про те, яка важлива людська спільнота в історії спасіння.
Таємниця Втілення — це не тільки про прихід Бога до нас, чоловіків і жінок, а й про нашу відповідь на цю дивовижну подію, про нашу взаємну підтримку на шляху віри. Недарма зустріч Марії і Єлисавети згадують в адвентовій літургії: чекаючи на прихід Спасителя, Церква запрошує нас подумати про людей, які теж очікували Його приходу й радісно зустріли Його в цьому світі. Цей фрагмент нагадує нам про те, як сильно ми потребуємо одне одного, і про те, якою звичайною і надзвичайною водночас може бути взаємна людська підтримка.
Прикрашаючи на Адвент домівки і храми, ми спочатку залишаємо ясла порожніми — адже фігурку Дитятка Ісуса додамо вже на Різдво — та розміщуємо довкола них усіх «другорядних» персонажів: спочатку Марію і Йосипа, потім овець і пастухів (волхви прибудуть пізніше, на Богоявлення, хоча їх часто одразу дістають із шафи разом із іншими фігурками). Перед Різдвом і після нього ми згадуємо всіх, хто був поруч з Ісусом у перші дні й місяці Його життя, хто тримав Його на руках (як пророчиця Анна і старець Симеон), хто приніс Йому дари (як волхви), хто подбав про Його безпеку (як Йосип). Ми також пам’ятаємо пророків, які запевняли Ізраїль у Божій вірності навіть у найважчі часи, — наприклад, Ісаю і його сучасника Міхея, котрий передає нам сповнену надії розповідь про майбутнього царя, що народиться у Вифлеємі і принесе мир і процвітання.
Благовіщення — це ще одна нагода замислитися про те, яка важлива людська спільнота в історії спасіння. Адже після візиту янгола, коли Марія «зберігала всі ці слова у своєму серці», Їй потрібен був Йосип, який підтримав би Її та прийняв як свою дружину. Їй потрібно було відвідати двоюрідну сестру Єлисавету й на довгому шляху до неї чути голоси пророків навколо себе — у кожному камені, кожному дереві, кожному струмку й пустищі. Марія, ймовірно, згадала пісню, яку співала Анна, коли народився її син Самуїл, — і знайшла в цих словах натхнення: «Серце моє у Господі радіє, мій ріг піднявся вгору в моїм Бозі… Луки ламаються в потужних, а слабосилі оперізуються міццю» (1 Сам 2, 1.4). Ця пісня дуже схожа на «Магніфікат»!
Марія спиралася на історію Свого народу і на людей навколо Себе, щоб підтримати віру. Їй був потрібен не тільки ангел, щоб сказати: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою», — а й людина з плоті і крові, яка привітала б Її: «Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого». І саме тоді Марія заспівала «Магніфікат».
Блаженні ми, що повірили, бо здійсняться сказані нам слова від Господа! Амінь.