Деякі люди виставляють свої страждання напоказ, таким чином домагаючись уваги. Інші не хочуть цього робити і вважають за краще переживати біль на самоті, ба більше — соромляться його й не наважуються з кимось розділити. Усі ми страждаємо по-різному, і комусь сторонньому буває складно й запідозрити, що переживаємо.
Бог і страждання
Чому людина страждає? Чи тому, що Бог забув про неї? Ні! Бог не залишає нас самих у стражданні, навіть якщо не завжди відводить його від нас. Хоча Він сам не є джерелом страждань, та все ж дозволяє їх, щоб ми могли ними скористатися для зростання, розвитку, блага. Адже Творець може вивести добро зі зла у спосіб, відомий тільки Йому одному.
Христос під час Свого земного життя надавав особливого значення людським стражданням. Вони мають таку цінність, що Він сам ступив на шлях болю, щоби спасти людину. Бог міг підійти до діла спасіння з будь-якого боку, та зробив це, прийнявши шлях страждань із любові до кожного з нас. Змалку, як кожна вбога дитина, Він багато працював. Подорослішавши, часто зазнавав глузування й відкидання через Своє вчення. Зрештою настав час хреста: Він спотикався і падав, Його били, принижували, прибили до хреста руки й ноги, списом проткнули бік. Бог став солідарним до людського страждання і показав, яка велика його сила.
Страждання для Ісуса
Христос не тільки сам вийшов на дорогу страждання, а й проголосив, що, як Його переслідували, так само переслідуватимуть і Його учнів. На сторінках Євангелія Він не раз заохочує учнів брати свій хрест і йти за Ним. Той, хто цього хреста не візьме і не наслідуватиме Ісуса, не буде Його гідний. Ці слова лунали в контексті майбутніх переслідувань за віру, тому християни перших століть також сприймали можливість постраждати за Христа як честь. Багато мучеників добровільно віддали життя за віру, бо хотіли бути подібними до свого Вчителя.
І навіть коли після IV століття офіційні переслідування християнства припинилися, бажання постраждати за Христа серед Його учнів не зникло. Відтак традиція Церкви почала визнавати хрестом різного роду хвороби й негаразди, які також можна пережити з Ісусом. Будь-які труднощі, будь-який біль можна жертвувати Йому.
Шанс для людини
Правильне переживання страждань наближає людину до Бога, тому їх можна сприймати як подарунок. Це шанс спокутувати гріхи тут, на землі. Дехто навіть стверджує, що це не покарання, а нагорода, адже завдяки стражданням ми можемо спокутувати свої гріхи та жертвувати їх у різних намірах. Господь у своїх об’явленнях сестрі Фаустині сказав, що ангели заздрять людям через дві речі: по-перше, через можливість приступати до Святого Причастя, а по-друге, через здатність страждати.
Ми можемо відчувати щоденні більші чи менші страждання у два способи. Перший — це скаржитися, шкодувати себе, нарікати на інших людей і Бога. Другий полягає в тому, щоб жертвувати ці страждання Христу в різних намірах, переживати їх разом із Ним. Перший підхід викличе ще більше розчарування й відчуття безвиході, другий — облагородить. Усі ми мусимо самі вирішити, який шлях до переживання страждань оберемо.
Тимчасовість страждання
Страждання прийшли в цей світ унаслідок гріха наших прабатьків. Христос Своєю смертю і воскресінням уже подолав цей гріх і його наслідки. Він багато разів звільняв людей від болю через зцілення, показуючи таким чином свою владу над стражданнями.
І хоча не всі були зцілені ще на землі, ми впевнені, що завдяки спасительній дії Христа страждання вже подолано. Потрібно лише почекати, поки ми будемо врятовані. Та вірячи в Господню благодать, ми знаємо, що різні види страждань тимчасові, і належне їх переживання допоможе нам швидше звільнитися від них.
