fbpx
Verbum
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
No Result
View All Result
Verbum
No Result
View All Result
Home № 68: Картографія
Home № 68: Картографія

Де живуть леви. Образ світу в середні віки

by Антон Герасименко
26 Лютого 2020
in № 68: Картографія
Share on FacebookShare on Twitter

Одна з найбільших творчих потреб людини полягає в тому, щоб зображати довколишній світ. Усно, письмово чи візуально – необхідність винести знання зі своєї голови й умістити його на іншому носії належить до рис, що відрізняють нас від тварин. Коли йдеться про візуальне, ми не обмежуємося зображеннями того, що спостерігаємо безпосередньо навколо себе: дерев, звірів, людей, подій. Схильність до системного мислення дає нам змогу – і потребу – змалювати світ як ціле, показати те, чого до середини ХХ століття людське око не мало можливості побачити. Багато століть, аж до появи космічних супутніків і гуглівських карт, мапи були унікальним витвором – вони зображали реальне з уявної перспективи.

Фрагмент «Псалтирної мапи» з зображенням фантастичних людських рас, XIІІ століття

Звісно, ця перспектива була уявною доволі умовно: знайомі та зрозумілі нам історичні мапи XVI–XIX століть, хоча й повні неточностей і лакун, усе-таки намагалися якнайточніше відтворити контури суші й курси річок, спираючись на спостереження моряків і картографів. Але перш ніж мапа стала суто інструментом для навігатора чи офіцера, вона була не такою, як ми звикли уявляти.

У середньовіччі, яке прагнуло ретельно унаочнити будь-яке знання, карта мала іншу функцію. Для морської навігації в ті часи мапами не послуговувалися: моряки подорожували відносно компактними Північним, Середземним і Балтійським морями, керуючись записаними інструкціями, які були професійною таємницею; їх передавали буквально від одного навігатора до іншого, від майстра до учня. На суші орієнтувалися так само, за допомогою путівників (буквально «itinerarium»), які словами описували дороги, напрямки й відстані між містами. Мапи виконували інше завдання: зобразити ідею, образ світу. Вони можуть здаватися примітивними, дивними, несерйозними, не придатними до вжитку – та ми просто не розуміємо їхнього призначення й засобів, якими вони оперували.

Мабуть, найнезвичніша для сучасної людини й водночас найтиповіша з середньовічних карт – це так звана «Т–О». Такі мапи отримали назву через свою форму: на них зображено коло світового океану («О») і схематичні води Середземного моря, Дону й Нілу («Т»), які ділять відомий тоді світ на три частини – Європу, Азію і Африку. Цей «диск» світу зовсім не означає, що середньовічні люди вважали Землю пласкою. Основні уявлення про географію автори мап брали з праць античних авторів, таких як Страбон чи Птоломей; в античності ж планету доволі часто уявляли сферичною. Тому «Т–О» – це скоріш пласка проєкція північної півкулі.

Мапа «Т–О» з копії «Етимологій» святого Ісидора Севільского, ХІІІ століття

Мапи цього типу орієнтовані не на північ, як сучасні, а на схід (до речі, саме слово «орієнтація» походить від латинського «Oriens» – «схід»). Символічне скерування християнського світу на схід було помітне і в літургії, і в космології. На сході сходило сонце, на сході (відносно Європи) містився Єрусалим, зі сходу чекали Спасителя, спираючись на Писання (див. Мт 24, 27). Єрусалим завжди був розташований у центрі мапи як центр світу – адже саме там розгорнулась історія Господнього спасіння людства, там містилася Голгофа й відбулося Воскресіння. «Т–О» показувала світ найпростішим чином, доступним для людей і легким для перемальовування під час копіювання книжок. Детальнішої інформації від неї не вимагали; геометрична обмеженість мапи, навпаки, втілювала важливішу для середньовічної людини річ: досконалість і лад сотвореного Богом світу. Симетрія і точність форм слугували візуальними засобами передання концепцій гармонії та краси – і континенти на мапі «Т–О» позначають саме це.

Ілюстрована мапа «Т–О» з «Букета історій» Жана Манселя, 1459–1463

Зі сходу й геометрії символізм тільки починається. Детальніші карти, які буквально називали мапами світу, «mappae mundi», зберігали основну структуру «Т–О», але мали значно багатший зміст. Зазвичай вони були чималі – Ебсторфська мапа, найбільша зі знаних і знищена під час Другої світової війни, мала розміри 3,6 на 3,6 метра – і насичені деталями, але не такими, як спало б на думку сучасній людині. Точних контурів морів, островів чи півостровів там не було. Mappa mundi – це скоріш візуальна енциклопедія, компендіум знань про світ і його символічну структуру. Єрусалим, так само розташований в центрі, становить axis mundi – вісь, довкола якої крутиться світ (згадаймо девіз ордену картузіанців: «Хрест стоїть, доки крутиться світ»). Це часто показували буквально: місто на мапі оточували шестірнею, з якої підносилося розп’яття.

Також на мапі зображали біблійні події. Роз’єднаності часу на теперішній, майбутній і минулий тут не було: понадприродну, релігійну реальність сприймали як невід’ємну частину буття в усі часи, тож візуальний опис світу, перенесений на пергамент мапи, був би неповним без подій, що становили найважливішу, метафізичну частину його історії. Майже завжди на картах позначали рай – нагорі, на самісінькому сході, із чотирма біблійними річками, янголом і стіною; а понад раєм, за межею мапи, тобто за межею земного, скінченного світу чекав Христос у Другому пришесті й Останній суд. Ця єдність часу і простору надає середньовічній мапі унікального філософського виміру, не зрозумілого сьогоденню, яке сприймає час – а разом з ним світ – дискретно, тобто розділеним на минуле, теперішнє й майбутнє.

Схід. Фрагмент Ебсторфської мапи Гервасія з Ебсторфа, ХІІІ століття

Утім, не лише біблійні сюжети й метафізика були частиною образу світу. Для реальних і уявних народів, для подій і місць із античної історії та міфології також знаходилося місце. По суті, найближчий сучасний аналог середньовічний мап – це дитячі атласи, де географічна точність поступається наочності: міста показані маленькими малюнками замість точок, регіони – зображеннями людей, тварин, рослин, що там живуть, і так далі. Навіть невідомі території, про існування яких тоді лише здогадувалися, не були мертвими й порожніми шматками землі. Уява картографів оживляла їх класичною і трохи моторошною фразою (бо невідомість лякала людей тоді так само, як і зараз) «Hic sunt leones» – «Тут живуть леви». Часом у недосліджених чи маловідомих землях картографи селили абсолютно уявних істот: кінокефалів (песиголовців), моноподів (людей із одною ногою), блемміїв (людей із обличчями на грудях) і багатьох інших.

Навігаційна мапа з каталанського атласу. Школа картографії з Майорки, 1375 рік

Що ж сталося з цими візуальними енциклопедіями середніх віків? Коротко кажучи, їх убила морська навігація. Приблизно в XIV столітті Середземномор’ям, де завдяки італійським таласократіям активно розвивалася торгівля, поширився новий тип мап, пристосований спеціально до потреб мореплавців. Ці карти містили доволі точні контури узбереж, координати портів і навігаційну сітку, а зорієнтовані були на північ – із практичних міркувань. Деякий час нова і стара традиції співіснували: навігаційні мапи містили ті самі зображення, що й mappae mundi, а карти у книжках і на стінах показували точний обрис континентів, а не схематичний. XVI століття, час вибуху мореплавства й географічних відкриттів, остаточно зафіксувало перемогу нових мап над старими: образ світу щодня оновлювали картографи й навігатори кораблів, які віддавали перевагу точності. Революція в картографії означала й революцію в сприйнятті світу, яке вже рухалося від трансцендентного, метафізичного образу середніх віків до новочасного антропоцентризму.

Мапа Ніколая де Кавері, 1506 рік
Завантажити PDF
Антон Герасименко

Антон Герасименко

Психолог за освітою, блогер, батько двох доньок, член Асоціації мирян Una Voce Україна, що має на меті збереження літургійної та доктринальної Традиції Католицької Церкви. Сфери зацікавлень – літургіка, сакральне мистецтво, історія Середніх віків, семіотика, сучасна міфологія.

Схожі статті

26 Лютого 2020
№ 68: Картографія

Мапування пам’яті

Кожен має власну, нехай і не усвідомлену, внутрішню часопросторову мапу, на якій один випадок іноді розростається так, що заступає всі...

by Oксана Довгополова
26 Лютого 2020
26 Лютого 2020
№ 68: Картографія

Великі переселення Святого Престолу

Урешті-решт, після всіх церковних розколів і конфліктів, Рим утвердився як головний осідок Святого Престолу. Наймогутніші імператори – на кшталт Карла Великого...

by Павло Зінченко
26 Лютого 2020
26 Лютого 2020
№ 68: Картографія

Одвічні мандрівники

Спостерігаючи місцевість зверху, завжди забуваєш про масштаби: з аеропорту до місця нічлігу, здається, «лише» 5 кілометрів, і тебе не зупиняють...

by Соломія Щур
26 Лютого 2020
26 Лютого 2020
№ 68: Картографія

Тема номера:
Картографія

У дитячому захопленні виткими дорогами немає нічого дивного. Іще за багато тисяч років до винайдення письма люди зображали на стінах...

by Редакція Verbum
26 Лютого 2020

Verbum

  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт
ПІДПИСАТИСЯ

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE


No Result
View All Result
  • Головна
  • Матеріали
  • Проєкт

INFO@VERBUM.COM.UA
KYIV, UKRAINE